Наш Зіма. Адріян Михальчишин про Зіновія Беруля

Бувають люди в шаховому світі маловідомі, але їх любов до шахів заслуговує на найбільшу пошану, і їх роль в місцевому світі шахів є фундаментальною. Хоча для більшості і ніби непомітною.

Кандидат в майстри Зіновій Анатолійович Беруль народився 9 серпня 1940 року в Одесі в сім»ї військового лікаря і помер в німецькому  Аахені 20 квітня 2019 року. Батько загинув на війні, сім’я переселилась до Трускавця. Навчився грати в шахи дуже рано і успішно грав в шкільних змаганнях, став чемпіоном Львівської області серед школярів.

Після закінчення школи вступив до Ленінградського медінституту на стоматологію, бо у Львові шансів поступити не було з відомих причин. Активно грав в студентських змаганнях, де зустрічався з самим Борисом Спаським. 

Після закінчення навчання повернувся до Трускавця, де став одним з найкращих стоматологів. Працював у санаторії «Молдова». Я бачив багатьох стоматологів у своєму житті, але такого рівня лікаря я не зустрічав ніде в Європі! У нього пацієнт дуже добре почував себе і без анестезії! Особливо мене вражав його підхід до дітей, які ніколи не плакали в його стоматологічному кріслі!

У нього було двоє прекрасних синів. Зіма, як всі його звали, був головним мотором розвитку шахів у Трускавці, організовував шахові секції у школах, де виховав немало кандидатів у майстри, що потім стали інженерами і докторами наук. 

Організовував сенси гросмейстерів зі Львова і навіть кілька прекрасних турнірів. Сам же успішно грав по переписці в чемпіонатах України. 

В буремні 90-і переїхав до німецького Аахена, де працював в приватній клініці і грав активно в шахи в місцевому клубі. При цьому весь час курсував між Аахеном і Трускавцем, де активно допомагав місцевим колегам з західним досвідом і обладнанням. Організовував навіть виставку відомого львівського художника Бориса Буряка в Аахені. 

До останніх своїх днів в німецькій клініці тримав біля себе шахову дошку, де аналізував партії великих. Був людиною неймовірної доброти, і всі ми будемо завжди пам’ятати його допомогу.

Адріян Михальчишин