Огляд Адріана Михальчишина. Святковий

Почнемо з листопада. Матч Ананд-Карлсен вийшов таким трохи цирковим, найслабшим в історії, бо Ананд був слабо підготовлений психологічно. В таких зустрічах важливо не дати зловитися, треба грати солідні схеми. Психологічно, це мається на увазі що слід було обрати шлях та налаштуватися або на жорстку затяжну боротьбу в кожній партії, або на безоглядий ризик, але не було обрано жодної установки. Це також вина тренерського штабу, набрав невдалу групу тренерів. Одне діло якість аналізу позицій, інше налаштування на матч, концепція, тож вийшло як є.

Командний чемпіонат Европи. Азербайджан переміг дещо випадково, бо французи виставили дивну команду проти Росії. Україна зіграла невдало, все-таки грала експериментальним складом. Жіноча ж збірна перемогла дуже впевнено, зараз вона дуже сильно почувається психологічно. Тільки Китай може з ними порівнятися в цьому плані, тому безсумнівно, що наші дівчата, чинні чемпіонки світу та Европи, на майбутній олімпіаді будуть заслуженими фаворитками.

Командний чемпіонат світу. На кшталт перемоги Азербайджану на КЧЕ, Росії теж підфартило. Тільки ще в більшій мірі. Грали погано, але виїхали практично на фарті одного – Непомнящого. Крамнік, наприклад, в не дуже добрій формі. І решта команди теж не блищала. Україна ж повторила свій успіх дворічної давнини. Виступ загалом непоганий, але якраз нам не пощастило. Коробов програв Ван Велі кращу позицію і все пішло під укіс. Росія на везінні виграє три програні позиції, причому вони і стають вирішальними перемогами в матчах, а Україна одну програє і вона теж стає вирішальною, тільки поразкою. Доля. Втім, цей виступ всеодно слід занести в актив, бо весь турнір боролися саме за першість.

Про збірну ще додам, що в глибокій кризі перебуває Єфіменко. Річ у тому, що працює з Крамніком, а це неминуче тягне за собою втрату всієї енергії, без чого неможливі вдалі виступи. Арещенко теж у кризі, хоча у дещо меншій мірі. Обоє стоять на вильоті зі збірної на цей сезон.

Були ще спортивні ігри, інтелектуальні… Це все такі собі циркові, комерційні турніри. “Єдут за туманом, єдут за дєньгамі”. Сенсу немає особливого ні спортивного ні творчого. Наші начебто не нахапали зірок. До такого ж ґатунку належить турнір у Франції Кап’д Аг за участю самого Анатолія Карпова. Ну, смішний турнір, показовий рапід. Марічка непогано грала. Не дивно, з гумором треба дивитися, тут Марічка і з Карповом і з Іванчуком може на рівних тягатися.

Серйозним турніром був чемпіонат світу серед юніорів в ОАЕ. На жаль, збірна продовжує падати – нуль медалей. В нас юніорів немає, треба над цим працювати, але є в Україні одна специфіка. Як трохи підростають, мужнішають, пізніше стають сильними гросмайстрами. В Індії ж, наприклад, зворотня картина: там юніори кидають школу, умови є, боряться, ростуть, виграють медалі, а потім після 16-ти років іде спад. Яскравий приклад, хоча й найбільш успішний із них – Негі. Пізно розвиваються погано. У нас з іншого боку є кілька талантів, але немає тренерської допомоги. Тренерами на чемпіонат приїхало аж 50 гросмайстрів, а в нас не дуже серйозним рівень на цьому тлі був. Головна збірна у нас молода, перспективна, довга лава запасних, гратимуть ще багато, але роботи з молоддю нема. ФШУ повинна на це звернути увагу.

В Аль-Айні 1-3 місце поділив Мартин Кравців. Це був сильний опен. Відставши на півочка та поділивши 4-те місце, фінішували Михайло Олексієнко та Андрій Вовк, виступи вдалі, всі троє додали до рейтингу. Проблема – погано виступив Іпатов! П’ять турнірів поспіль – це явно перебір. Забагато грає. Оце почав в Америці кілька опенів і тільки потім до Львова. З таким підходом можуть бути труднощі.

(від редакції: огляд публікується трохи з запізненням)

Романишин зіграв турнір в Іспанії. Так собі. Шістдесятирічним з двадцятирічними не слід тягатися.

Відзначили шістдесятиріччя Бєлявського. На жаль, не зміг бути присутнім на святі. Бажаю успіхів у тренерській роботі. Олександр патронує обох Музичук, також інтенсивно тренує Вашьє-Лаграва. Француз і тут вже був, у Львові, і в Словенії, серйозно займаються.