У довоєнному Львові в шахи грали у «Віденській кав’ярні»

У час, коли містом Лева ще не гуркотіли трамваї, коли місцеві аптекарі метикували над проектом першої гасової лямпи, а в Ратуші висіли портрети найяснішого цісаря, прогресивні львів’яни почали відкривати для себе захопливий світ шахів. Перші згадки про те, що у Львові стають популярними шахи, з’явилися всередині ХІХ ст. У шахи грали в салонах, читальнях і каварнях. Дивовижні фігури на клітчастому полі захоплювали все більше і більше львів’ян.

На шпальтах австрійських газет ХІХ ст. можна знайти згадки, що у Львові вже тоді підтримували європейську традицію грати в шахи. Це ще не був масовий рух — просто збиралися люди, зацікавлені грою. Однак уже у 1870-1880-х рр. захоплення шахами стає масовим. Шахісти збиралися в академічних читальнях університету та політехніки.

У 1890-ті рр. шаховий рух у Львові стає помітним. Шахові партії почали все частіше проводити у громадських закладах. Зокрема, згадується знаменита «Віденська кав’ярня». Олександр Лорія, зять власника, був великим шанувальником шахів. Правник за освітою, він запрошував до себе колег і навіть організував для гри у шахи окреме приміщення.

25 листопада 1894-го, коли відбувся перший у місті футбольний матч, 45 осіб зібралися у «Ґранд-готелі» і створили Львівський шаховий клуб. Президентом обрали графа Міхала Мйончинського. Тоді ж розіграли перший турнір серед восьми найкращих шахістів, в якому переміг нотар Іґнацій фон Попєль. Пізніше львівський чемпіон брав участь в європейських турнірах і навіть перемагав відомих шахістів.

«Ґранд-готель» став шаховим осередком Львова, хоча шанувальники цієї гри продовжували грати й деінде. Зокрема, популярною була каварня «Авеню» на розі теперішнього проспекту Свободи та вулиці Коперника. Шахісти також збиралися у ресторані «Рітц», на розі теперішніх вулиць Січових Стрільців і Костюшка.

Шахові осередки формувалися за національною ознакою — поляки, євреї й українці грали окремо. Українські шахісти збирались у «Народній гостиниці», де зараз розташоване Реґіональне управління митниці, на вул. Костюшка. Ще була відома кав’ярня «Рома», де зараз розташоване кафе «Академічне» на розі проспекту Шевченка та вулиці Фредра.

Львівські шахісти продовжували зустрічатися за шахівницею, але турніри влаштовували рідко. Зокрема, після першості 1894-го, наступний турнір провели аж 1904 року, переможцем став Еміль Ґросс. Ще один турнір відбувся аж перед початком Першої світової війни.

Теперішні гросмейстри розкритикували б гру перших учасників шахових турнірів, адже тодішні шахісти не дуже продумували дебютну композицію, легко жертвували фігурами, аби досягнути короля суперника. Їхня гра була романтичною.

Справжній шаховий бум Львів пережив у міжвоєнні роки. На початку 1920-х рр. відновили діяльність Львівського шахового клубу. Тоді ж стали регулярно проводити чемпіонат Львова, семиразовим переможцем якого був польський шахіст Генрих Фрідман. 1930-го переможцем першості міста став Стефан Попель, на той час — найкращий український шахіст.

У п. Попеля була дуже цікава доля. Він народився в Комарниках Турківського району Львівщини, в родині священика. Закінчив університет, знав вісім мов. У 1929-1944 рр. він працював світським секретарем Митрополита Андрея Шептицького. Уникаючи радянської окупаційної влади, виїхав у Париж, де тричі здобував титул чемпіона (1951, 1953 і 1954). 1956-го він вирушив у США, де слава видатного майстра супроводжувала його аж до смерті 1987 року. Знані українські шахісти Мирослав Турянський, Лев і Зіновій Туркевичі такоє походили із родин священників, бо саме вони могли дати освіту своїм дітям.

Популяризації шахів у Львові сприяли приїзди відомих шахістів, котрі проводили сеанси одночасної гри. Зокрема, 1924-го до Львова приїжджав сербський гросмейстер Божидар Костич. Важливий крок у популяризації шахів зробив російський чемпіон світу Олександр Альохін, котрий приїжджав до Львова 1928 року. Але Генрих Фрідман зумів його обіграти.

1931-го Львів відвідав Акіба Рубінштейн. «Львів’яни виявилися негостинними до шахіста», — такі заголовки можна було побачити у тодішніх газетах. У чому річ? В Акіби Рубінштейна зуміли виграти восьмеро львів’ян, ще восьмеро програли, а 15 зіграли внічию. Для гросмейстера міжнародного класу це були не надто втішні показники. 1933 року до міста Лева завітав відомий австрійський шахіст Рудольф Шпільман.

У міжвоєнні роки у Львові виходило багато спеціалізованих шахових видань. А кожна львівська газета мала шаховий куток.

Львів мав власних призерів шахових Олімпіад ще до Другої світової війни. Зокрема, у 1930-х рр. за збірну Польщі успішно виступали львів’яни Генрих Фрідман і Ксаверій-Францішек Сулік. Сильними шахістами були євреї. Дуже колоритним серед них був Ісаак Шехтер. 1939-го він пішов працювати в міліцію і ніколи не знімав шинелі та кашкета, навіть за шахівницею. Львів’яни сміялися, що таким чином Шехтер здобував психологічну перевагу над суперником. З початком війни шахіст вступив до армії Андерса, з якою потрапив на близький Схід і залишився у Палестині. Потім він виступав за команду Ізраїля.

Серед українців сильними шахістами були композитор та дириґент Львівської опери Лев Туркевич і його брат Зіновій, син письменника Осипа Турянського Мирослав, а також інженер Ярослав Шевчик.

Після війни шахового львівського бомонду не стало. Генрих Фрідман загинув в Освенцімі, Степан Попель і Мирослав Турянський опинилися у США, брати Туркевичі — в Канаді, а Ярослав Шевчик — в Австралії. Із п’ятірки найсильніших українських шахістів у Львові залишився тільки Михайло Романишин, батько майбутнього міжнародного гросмейстера Олега Романишина.

Львів і його гросмейстри

Після Другої світової львівське шахове середовище почало формуватися заново. Однак повоєнні шахісти ще не були професійними спортсменами. Розвитку шахів у Львові допомогло те, що 1947 року до міста приїхав відомий російський майстер Олексій Сокольський. А потім у місті загорілася зірка першого львівського гросмейстера Леоніда Штейна.

Родина п. Штейна походила з Кам’янця-Подільського. Переживши війну у Ташкенті, вони переїхала до Львова. Молодий Леонід не мріяв про шахову славу. Хлопець вирізнявся непосидючістю, прогулював уроки, любив цигарки й алкоголь. Однак природний талант до шахів не зумів сховатися за темпераментом. Сім’я Леоніда отримала квартиру на вулиці Фредра — якраз навпроти теперішнього шахового клубу, де була філія Будинку офіцерів, куди почав вчащати хлопець. Він вирізнявся хорошою реакцію та блискучим розумом і міг одночасно проводити шахові партії та грати в більярд.

Наприкінці 1950-х рр. Леонід Штейн став чемпіоном України, почав виступав у чемпіонатах СРСР, а 1962-го став гросмейстером. Зокрема, вони грали на рівні з Боббі Фішером. А відомий американець із будь-ким за шахівницю не сідав. Леонід Штейн мав великий шаховий талант, однак курив безперервно, любив чарку і помер дуже молодим — у 39 років.

Орест Попович, котрий проживає у США, розповідав таку байку. 1969 року в Штатах товариство українців проводило шаховий турнір. І на цьому турнірі Степан Попель запропонував зіграти з найкращим шахістом із України на той час. Йому запропонували Леоніда Штейна, однак тоді американські українці з радянськими спортсменами не грали.

Наступними львівськими гросмейстерами були Марта Літинська, Олександр Бєлявський, Адріан Михальчишин та Олег Романишин. Марта Літинська стала чемпіонкою СРСР 1972 року. 1973-го Олег Романишин — чемпіоном Європи, а Олександр Бєлявський — чемпіоном світу до 20 років. 1974-го Адріан Михальчишин став чемпіоном СРСР серед молодих майстрів.

Популяризації шахів сприяло відкриття 1982-го шахового клубу, ініціатором якого став Володимир Пєхота, тодішній мер Львова та голова шахової федерації. Зараз там залишилася тільки дитячо-юнацька школа «Дебют», із якої вийшли понад десятеро гросмейстерів.

42-річний Володимир Грабінський виріс у тренера, котрий виховав 11 міжнародних гросмейстерів. Серед них — олімпійський чемпіон Андрій Волокітін, Юрко Криворучко, Михайло Олексієнко, брати Юрій та Андрій Вовки, Мартин Кравців, Ярослав Жеребух, котрий перейшов під прапор США. Виховав і жінок-гросмейстерів — Мирославу Грабінську, Катерину Мацейко та Віту Чулівську. Тепер прийшли дві сестри Ганна та Марія Музичук, тато і мама котрих також закінчували шахову спеціалізацію Інституту фізичної культури у Львові.

Загалом, зі Львовом пов’язані імена 43 гросмейстерів. Те, що місто прийняло матч за звання чемпіонки світу з шахів, стало ще однією важливою і пам’ятною сторінкою в історії шахового Львова, про який згадуватиме не одне покоління львів’ян.