Огляд Адріана Михальчишина. Передолімпійський

Почнемо з того, що Львів, а саме Львівська обласна шахова федерація спільно з НУ “Львівська політехніка”, успішно провів півфінал чемпіонату України і фінали чемпіонатів України з бліцу та активних шахів. Участь взяли половина складу збірної.

Це в організаційному плані, а в ігровому маємо наступну картину. Перший результат Іванчука в Канаді – це дуже добре в плані підготовки до Олімпіади, потрібно підійти в доброму гуморі, впевненим. Бо вже в супертурнірах Василю складно боротися проти найвищих у рейтингу. Але результат – плюс для збірної. Дуже добре, що там зіграв і виграв!

Півфінал у Львові виграв Кузубов. Відтепер житиме у Львові! Також окрім нього біженцями є (формально переселенцями, бо в межах країни) також Шнейдер, Новіков, Арещенко. Фактично в Луганську зостався один Кузьмін. Тим часом на мерзенну діяльність Карякіна в Криму на мою думку має відреагувати ФШУ, висловитися щодо його ганебної поведінки.

Щодо чоловічої збірної, то було проведено кілька зборів, підготовка ведеться добре, перед самою Олімпіадою теж одне тренування – фінальний збір. І це попри те, що казначейство заборгувало, та ще й скоріш за все скоротить на півмільйона і так невелике фінансування шахів. Подивимося, може й вдасться якось вийти з ситуації.

Жіноча збірна зіграла майже у повному складі на чемпіонаті Европи. Марічка зіграла дуже гарно, але ми вже чекаємо медалей! Жукова боролася за першість, яку втратила вже в самому кінці, але на чемпіонат світу кваліфікувалася успішно. Інна Гапоненко виступила не так вдало, але десь приблизно у свою силу. Для тренування непогано.

Щодо Лагно. Вона ще з минулого року дивувала появами з колорадською стрічкою, але її перехід до РШФ насправді не має політичного забарвлення, це через життя з відомим московським гросмайстром, це особисте.

За втраченим не плачемо, заміну маємо навіть ліпшу – Аня Музичук! Виступила у Гран Прі, продемонструвавши трохи дивну дебютну підготовку. Річ у тім, що насправді для неї характерний такий собі добротний технічний стиль, тому дебют має бути підібрано відповідний. Певно тут спрацював зворотній фактор – коли забагато тренерів, то буває збій в програмі. Тим не менш тренується, грає, пробує, тож можна сподіватися на успішний виступ збірної.

Отже, розраховуємо на медалі, хоч і не всі чоловіки у формі.

Що ще додати? У Львові в листопаді відбудеться ще й фінал чемпіонату України. Маємо з львів’ян у складі чемпіона – Криворучка, також Іванчука. З півфіналу вийшов тільки Мартин Кравців. Троє – теж непогано. Могло бути й більше, готові грати Олексієнко, Вовки та інші.

Наостанок кілька слів про Андрія Волокітіна. Вже згадував в попередніх оглядах, трохи розвину думку, бо нічого не змінилося. У Волокітіна велика криза – нема результатів. Самостійність – це великий мінус під час кризи. Треба тренера щоб допоміг виявити та усунути причини невдач, потрібний свіжий погляд збоку. Дивно, що такий впертий в цьому плані. В принципі, ще нічого страшного, не самому цілеспрямовано попрацювати не тільки над дебютом, де він очевидно перетренувався, але й над іншими компонентами і все стане добре. Разом з тим вважаю, що співпраця з Камським виявилася невдалою – забрав у Андрія всю енергію.