Василь Іванчук: львівський геній ашдодського клубу

У послужному списку гросмейстера Василя Іванчука перемоги на шахових Олімпіадах в складі збірних Радянського Союзу і України, звання чемпіона світу в номінаціях бліц і рапід, золото європейської першості, перші місця в безлічі міжнародних турнірів. Зовсім недавно на клубному чемпіонаті Європи лідер ашдодської команди виграв протистояння перших «дощок», додавши до своєї колекції ще одну нагороду найвищого ґатунку. За уродженцем міста Копичинці, що на Тернопільщині, який осів у Львові після закінчення інституту, ще в молодості закріпилася репутація шахового генія.

Подаємо переклад статті Марка Лівшиця з газети “Весті”.

Василю Михайловичу, неможливо вас уявити в президії партійного з’їзду або виконуючим обов’язки народного обранця. Разом з тим, у гросмейстера Іванчука чотири державних ордени і кілька почесних відзнак Президента України. Як ви ставитеся до офіційних регалій?

Мені приємно, коли нагороджують. А ось громадська діяльність – це дійсно не моє. Не пам’ятаю, щоб у мене виникало коли-небудь бажання робити політичну кар’єру, балотуватися в депутати. Та й серйозних пропозицій із цього приводу не надходило.

Розвиваючи тему пропозицій: у 2004 році на переможній для Вас континентальній першості в Анталії мені здалося, що місцеві організатори щосили переконували чемпіона щодо зміни прапора? Іншими словами, переходу під егіду турецької федерації. Це було вірне відчуття?

Пропозиція грати під прапором червоного кольору з білим півмісяцем і білою зіркою дійсно надходила, але вона не здалася мені досить привабливою. Так, Туреччина, як країна, мені дійсно подобається, я непогано володію турецькою мовою і регулярно граю в турецькій лізі. Але резону міняти федерацію не бачив і залишився, сподіваюся назавжди, в рідних пенатах.

Минулий 2016 склався для вас дуже вдало. Приголомшливий результат на клубному чемпіонаті Європи, звання чемпіона світу в рапіді. Чи не шкодуєте, що відмовилися від поїздки на Олімпіаду в Баку і, можливо, позбавили себе ще одного титулу?

До переліку досягнень можна додати ще й хорватську лігу, в якій я теж відзначився. Щодо Олімпіади – у мене було якесь внутрішнє відчуття, що треба зробити паузу. При цьому у шахіста Іванчука ніяких розбіжностей з керівництвом української команди не було.

Отже, повернення «умовного прогульника» до лав національної збірної цілком реальне?

Так, тимчасова перерва у виступах була виключно моїм особистим рішенням. Мені дуже хотілося зіграти в шашковому турнірі в Польщі, який проходив в той же час, що і Олімпіада. Туди я і поїхав, про що абсолютно не шкодую.

Можна ще якісь подробиці шашкового вояжу?

Це був опен з міжнародних шашок, в якому брали участь більше 100 осіб з 23 країн, в тому числі діючий на той момент чемпіон світу Олександр Георгієв, а також найближчі претенденти на шашкову корону – голландці Ян Хруніндайк і Рул Бомстра. Швейцарська система, 9 турів, по одній годині двадцять хвилин на партію з хвилинним бонусом на кожен хід.

Яка роль дебютної підготовки в шашках?

Професіонали стверджують, що в «стоклітці» вона менша, ніж в російських шашках, де теоретичні прогалини призводять до катастроф. Особисто у мене ще недостатньо шашкового досвіду і знань, щоб робити однозначні висновки.

Ви рухаєте шашки виключно для задоволення?

Не тільки. Є конкретна мета – виконати норму майстра, для чого я підвищую загальний рівень шляхом вирішення комбінацій.

Повернімося в лоно шахів. Ви вболівали за когось в матчі Карлсен – Карякін?

Ні. Може, я і симпатизував одному з гравців, але абсолютно без фанатизму. Загальні підсумки поєдинку мені були байдужі. Звичайно, я дивився партії, але на моє життя результати матчу абсолютно не впливали.

Зараз з ініціативи Гаррі Кимовича Каспарова з’явилася нова система обрахунку рейтингу – універсальна, що враховує одночасно показники в класиці, бліці і рапіді. По мережах Інтернету бродить вислів, що тому, хто обраховує рейтинг, належить влада в шаховому світі. Чи не здається Вам, що 13-й чемпіон світу, програвши в серпні 2014 року на виборах до ФІДЕ Кірсану Ілюмжинову, намагається реанімувати альтернативну структуру?

Важко судити, оскільки поява «універсального рейтингу» пройшла повз мою увагу, і я вперше про це чую.

Якби вам довелося взяти участь в голосуванні, що визначає трійку найсильніших шахістів за всю історію шахів, який виявився б ваш варіант?

Нелегко визначитися, оскільки вибір виявиться досить суб’єктивним: різні епохи, різні контролі часу, різні теоретичні рівні. Ну, якщо ви так наполягаєте, спробую … Капабланка – це точно. Ще … Каспаров і Фішер …

До речі, ви кілька разів грали на Кубі в меморіалах «Капи» …

І на цей рік вже є попередня дата початку турніру – з 26 травня. Куба взагалі шахова країна. Досить згадати поєдинки Стейніца і Чигоріна, Капабланки і Ласкера, так що і в Гавані мені комфортно.

У 2007 році ви стали чемпіоном світу в бліці. З 2016-му – в рапіді. Залишається «незахопленою» тільки класика. Чи є ще сили і бажання «заповнити» пробіл?

Цілком можливо. Спробую потрапити в наступний турнір претендентів через кубкове сито.

У яких лігах, крім ізраїльської, ви граєте?

Як я вже казав – в хорватській і в турецькій, ще в бундеслізі. Раніше грав в англійській і російській.

Найголовніші плани на 2017 рік?

Поки календар остаточно не зверстаний. Що точно відомо – в лютому «відпочину» на Гібралтарі в сильному опен-турнірі.

А якщо серйозно? Є на глобусі місце, де ви можете дійсно розслабитися?

Шацькі озера на Волині.

Cпінінгу перевага?

Перевага плаванню.

Уявімо зовсім гіпотетично, що на озерах зібралася приємна компанія плюс вдала рибалка, далі смачна юшка під горілочку. Вип’єте з усіма?

Вип’ю, але чисто символічно і не більше того.

Карткові ігри – теж не про вас?

Років 25-30 тому, коли турніри тривали довго, вільний час між турами заповнював преферанс. Потім з’явилася мода на белот. Пам’ятаю, грав я в парі з бельгійсько-турецьким гросмейстером харківського походження Михайлом Гуревичем, який набагато сильніший від мене в цьому напрямку. Гроші на кону були не дуже великі, але це анітрохи не виправдовувало мій, м’яко кажучи, невдалий хід. Коментар Гуревича був безжальним: «Вася, я розумію, що ти себе не жалієш. Мене хоч пожалій!». Тепер прийшла епоха покеру. І якщо раніше карти для шахістів були не більше ніж способом проведення часу, то тепер нерідкі випадки, коли вони стають основним заняттям.

Як ви ставитеся до гри мільйонів – футболу? У вас є улюблений клуб?

Так, «Реал» Мадрид. Нерегулярно, але дивлюся матчі з його участю, пам’ятаючи про приказку, що в футболі всі розбираються, але ніхто не вміє грати, а в шахах навпаки – всі вміють грати, але ніхто не розуміє. До речі, мій секундант Орест Грицак вельми оригінально трактує футбольно-шахову стратегію. Згідно з його теорією, якщо у футболі одна команда пропускає гол в свої ворота, вона просто зобов’язана атакувати, щоб, зрівнявши рахунок, піти від поразки. У шахах можна теж «пропустити гол” – залишитися без пішака або двох. Але для того, щоб звести партію внічию, зовсім не обов’язково кидатися вперед, можна побудувати фортецю і відсидітися в обороні.

Ви на турнірах завжди один чи в супроводі секунданта?

По-різному. Іноді приїжджаю c дружиною, яку звуть Оксана.

Чим займається ваша дружина?

Вона директор шахової школи мого імені у Львові.

Чим можна пояснити феноменальні успіхи українських шахістів і шахісток на міжнародній арені, враховуючи мінімальне державне фінансування?

Напевно, радянською шаховою школою.

А була така? Я неодноразово чув, що цей термін був придуманий в Кремлі виключно з пропагандистською метою.

Звичайно, була і залишила свій слід. А ось з грошима в моїй країні ситуація дійсно непроста. Так, держава, може, і не дуже підтримує шахістів і платить не так, як би хотілося, але все-таки у нас у Львові і в Україні гравців гросмейстерського рівня поважають. І це теж допомагає, створюючи позитивний настрій.

Оригінал статті