Назар Фірман: Львів без шахового клубу – не Львів

Перемога Марії Музичук на жіночому чемпіонаті світу сколихнула шаховий Львів і дала поштовх до відродження популярності цього виду спорту. У керівництва міста виникла ідея створити шахові гуртки у школах, вже вкотре у Львові відбулися фінали чемпіонатів України серед чоловіків та жінок з класичних шахів, а у березні наступного року у місті Лева чекають на історичну подію – матч за світову шахову корону між Марією Музичук та китаянкою Хоу Іфань. У Львові сьогодні – справжній шаховий бум. Але чи настільки все ідеально, як здається?…

Попри те, що Львів цього року став шаховою столицею України, у такому великому та спортивному місті нема жодного шахового клубу, де могли б змагатися діти та підлітки, юнаки та дорослі. За словами Назара Фірмана, секретаря Львівської обласної шахової федерації, саме через відсутність шахового клубу юні львівські шахісти не можуть прогресувати.

Ситуація з Львівським шаховим клубом на вулиці Фредра плачевна, – каже Назар Фірман. – Будівлю ми втратили, вона належить не шахістам, а Львівському університету імені Івана Франка. Практично на горищі є приміщення для школи на 150 квадратних метрів, але умови там жахливі. Нам пообіцяли через борги відключити світло. Оплачувати наразі немає з чого, грошей нема. Більше того, нинішній стан усієї будівлі жалюгідний.

Звісно, не пасує, щоб у Львові з його великими шаховими традиціями не було жодного клубу. Турніри ми проводимо лише в готелях, маючи з ними певні домовленості. Також наша федерація співпрацює з НУ «Львівська політехніка». Вони на базі університету мають у планах створити свою шахову академію.

Коли востаннє проводили турніри у шаховому клубі на Фредра?

Великий турнір міжнародного рівня востаннє пройшов у цьому клубі приблизно у 1996 році. А востаннє там хтось грав шахи 5-6 років тому. Власне, без ремонту ні про яких шаховий клуб на Фредра і мови йти не може. Уже були дві наради у кабінеті голови Львівської обласної державної адміністрації. Приміщення, як я вже казав, є на балансі університету імені Івана Франка. Чесно кажучи, ми планували співпрацювати з керівництвом університету у цьому питанні, але не знайшли спільної мови. Нас запевняли у тому, що приміщення вони нам знайдуть, а от де, невідомо. Ми пояснювали, що шахісти утримували будівлю клубу у кращому стані, ніж тепер університет. Як все сталось? Просто. Завершився договір оренди між шаховим клубом і Львівською обласною радою. Приміщення передали університету, який взяв на себе певні зобов’язання, а саме – зробити ремонт та частину клубу надати шахістам у спільне користування. Цього, на жаль, не сталося. Нам треба лише подякувати за те, що вони не виганяють нашу ДЮСШ. Там тепер працює 10 тренерів, кожен з них має по 15-20 учнів. Там холодно, неприємно, це не те, що мало б бути. А ремонт робити ніхто не хоче. Мовляв, навіщо тратити гроші, якщо приміщення належить університетові…

Чи бачите світло в кінці цього тунелю?

Складна ситуація. Треба відвойовувати це приміщення і шукати інвесторів. Шукаємо також варіанти з місцем для нового шахового клубу. Чесно кажучи, знайти приміщення під новий клуб не легше, аніж щось зробити зі старим.

На цей момент питання шахового клубу у Львові дуже актуальне. Як шахіст, я це знаю напевне. Особливо з огляду на те, на якому високому рівні шахи були у Львові ми втратили цілу плеяду людей, які є любителями шахів. Вони не мають де збиратися. Наші діти досягають першого розряду, і їхня кар’єра зупиняється. У нас великий розрив між гросмейстерами та іншими шахістами. Вони не мають умов, щоб вчитися і розвиватися. Вони не мають, як прогресувати.

Добре, що у нас є Анна та Марія Музичук, які ще десятки років будуть виступати за збірну України і показувати хороші результати. Попри це, потрібно готувати нове покоління. За десять років у нас з’явилося мало відомих шахістів. В Україні ми уже не займаємо перші місця. Сестри Музичук і Катерина Лагно були чемпіонками світу у своїй вікових категоріях. Нині, на жаль, такого немає. От недавно вистрелила Наталя Букса, але вона також, можна сказати, представниця ще «старої» школи.

Однозначно, без шахового клубу на певному рівні підготовки юних шахістів у нас щораз відбувається провал. Якщо його не буде, так триватиме і далі. Дуже добре, що почали популяризувати шахи у школах, це чудово. Але попри це повинні бути професійні гуртки у кожному районі міста. Має бути школа вищої спортивної майстерності. У нас є тренери, які можуть готувати спортсменів високого класу. Діти мають грати далі і прогресувати, досягати більшого, як перший розряд, а от коли немає де і немає з ким – це справді проблема.

Чи відомо Вам, як сьогодні використовує приміщення шахового клубу університет імені Івана Франка?

Та ніяк. Там холодно, тому жодних заходів ніхто не проводить. Коли на вулиці стане тепло, то можливо поновляться лекції для студентів… Раніше там був факультет культури та мистецтв.

Що скажете про шахову школу Василя Іванчука?

Вона діє більше як приватна школа. Нею опікується дружина Василя. Там займаються тільки діти. Особливих результатів вони не показують, але однозначно добре, що у Львові є хоч ця школа. Якщо ж казати відверто, то мушу наголосити – у Львові немає повноцінного шахового клубу, де б змагалися і діти, і дорослі.

Розмову вів Богдан Пастернак, Гал-інфо.

Гал-інфо звернулося за коментарем до прес-служби Львівського національного університету імені Івана Франка, щоб з’ясувати, як у цей час використовується приміщення колишнього Львівського шахового клубу і яке його майбутнє. На жаль, жодного коментаря ми так і не отримали.

Нагадаємо, що Львівський шаховий клуб, що був на вулиці Фредра, мав славні традиції. У 1964 році вихованець цього клубу Леонід Штейн став чемпіоном СРСР. Згодом він ще двічі повторював цей успіх, вважався одним з найсильніших гросмейстерів світу. Щороку Львівський шаховий клуб на честь цього видатного гросмейстера організовував міжнародні турніри. Наступні успіхи львівських шахістів пов’язані з іменами Віктора Карта, Марти Літинської (у 1972 р. першою із шахісток України стала чемпіонкою Радянського Союзу), Олега Романишина, Олександра Білявського, Андрiана Михальчишина – знаними міжнародними гросмейстерами, переможцями багатьох найповажніших змагань, учасниками шахових Олімпіад, світових чемпіонатів. Завдяки їх успіхам Львів зажив слави авторитетного центру шахів не тільки у тогочасному СРСР, а й далеко за його межами.

Мітки: